субота, 11 липня 2009 р.

Gorgany Race 2009



я брав участь у екстрим-марафоні Gorgany Race наша команда називалась "Горганські привиди К2"в команді крім мене ще РоманЧепіль та Ільків Володимир-монстри:)



бігли ми непогано, на перший пункт вибігли першими,
довго не могли вийти в потрібну точку,
прибігло ще 4 чи 5
команд, спільними зусиллями найшли...
побігли...
другий пункт прибігли майже одночасно з командами
"Гуцули" та "Ушльопки"
далі на
третій... потрібно віддати належне
туристському досвіду Ізі (Ільків Володимир) та
орієнтувальницькомудосвідові Роми (Чепіль Роман), завдякицьому тандему на третій пункт ми попали чітко, так, якби чарівна фея, змахнувши палочкою
перенесла нас за одну мить у
потрібне місце,
фотографуємся другими після гуцулів, вони біжать з
шаленою швидкістю.
до четвертого пункту вже трішкии відчувалась втома,
бігти стає ваще, але легкого життя тут ніхто не обіцяв, тому зробивши невеличкий привал перед підніжжям крутої гори - карапкаємся...
після гори повинні були попасти на дорогу, дороги не має.... вирішили іти далі не зважаючи на дорогу, але стоп!!!





по карті щось не співпадає , зирк на право, зирк на ліво, дійсно щось не те,
всілись на траву, думаєм-гадаєм: де ж ми є?!?!?..???... вирішили трохи повернутисьназад, супер! це було правильне рішення, виявляється, ми були буквально за 50 метрів від потрібної дороги, ми її не побачили, вона була така жалюгідна, що навіть не видно,що в тому місці колись була дорога.... ідем по ній... вона поступово стає кращою, так що по
ній можна бігти, біжимо.... тут, раптово..... нас обганяють гуцули, вони далі біжать з швидкістю світла, але яким чином вони опинились позаду нас---невідомо...стараємся бігти в їхньому темпі....невідставати..нам це виходить...
добігаємо разом до 4 пункту... далі ми за гуцулами не стягнули...







кп №5 - це середина дистанції, шістть годин ми вже відпрацювали, нас чекають на цьому пункті судді, там ми повинні, за допомогою страхувальної системи переправитись через річку...переправились ми швиденько, дізнались щопрограєм 15 хвилин, попили перекусили і взялись доганяти....щопарда доганялось нам нє
очєнь, дорога спочатку була рівна, трошки під гору, але бігти - шось не біглось,

Ізя задав темп своїм гіганським кроком а я плентався позаду, ліпше би ми бігли)))...
далі прийшлось підніматись по невеличкій річечці, далі по темному лісі, все під гору
ліс ставав все темніший, хоч година була ще не пізна(десь6-7 вечора), виявляється насуваються страшні чорні хмари, мало того.....!!!...
виявляється ми не знаєм де ми знаХОДИМСЯ!!! порискали з годинку по темному лісі, почався дощ... правильну дорогу ми знайшли, але я від того не дуже зрадів, бо ніяк не міг
знайти в свому рюкзаку куртку від дощу... виявляється, що
я її лишив настарі, бл...Ь!!!
Рома і Ізя накинули куртки від дощу, я понавдягяв всьо шо мав, і ще Ізя мені дав свою тельнягу, велике спасибі йому за це, та й побігли дальше, знайшли , нарещі 6 пункт...зїли кусок сала, випили кусок регідрону тай почвалали дальше мокрими ногами по мокрому багні....

на шляху до наступного кп я остаточно зрозумів що таке туристична карта... на ній ніц доброго не позначено, крім рел'єфу, який місцями теж не першої чіткості, 50% доріг просто не існують в природі, ще 25 на карті нанесені з неточністю, одним словом лажа..
нам прийшлось рискати по зеленці висотою 3 метри і шукати дорогу, яка неправильно
позначена... мене одяг промок до нитки і стало дуже тяжко носити то всьо на собі, добре, що під низом я мав термуху, бо інакше було б ще і холодно ....

нарешті, через годину поневірянь по заростях ми вибрались на дорогу, йшли швидко, якось стало трошки легше...
підійшли до гори, почали на неї карактись, ось тут я і здох остаточно.... прийшлось карапкатись по густому чорничнику, в який провалювались ноги до колін, було слисько і ноги вже не слухались... до того ще і холодно, бо підйом був відкритий і сильно продувався вітром...
ледве піднявся... оглянувся навколо і побачиав красу гір... внизу, навколо були хусті, білі як молоко хмари, а зпоміж них виднілися гори.
на цій горі був сьомий пункт, взяли ми його і вирушили
штурмувати наступний....
піднімаємся... вдалині побачили гуцулів, які спускалися з восьмого пункту, ми їм програєм приблизно 30 хвилин, скоро стемніє, але ми ліхтарики не витягаєм, спробуєм зробити прискорення і скоротити відставання... стрибаєм вверх по каменях, доскакали до пункту, швиденько фотографуємся і стрімголов вниз!!
тільки почали спускатись бачим, що нас догнали ушльопки, вони нам програють 10-15 хвилин...
спустились... попали на правильну стежку, стежка заходить у ліс, стало зовсім темно, ми ввімкнули ліхтарики, поскакали дальше...
в вас виникає питання - чому скакали??? а тому що мозолі на ногах болять сильно...
ми ж постійно з мокрими ногами... натерло ...
а в Роми ще й коліно болить, йому приходиться скакати взагалі на одній нозі... !!
добрались до низу гори...
тут треба перейти через річку.. переходим.. знов по коліна мокрі ноги... неприємно, а ще бачим ззаду себе два ліхтарики, це ушльопки нас доганяють, тікати ми і не збираємся, бо сили вже не ті, особливо в мене.
догнали нас ушльопки тутже...
далі йдем разом, стало якось веселіше...
через годину ходьби ушльопки побачили що в них сил достатньо...
чемно з нами попрощались і побігли вперед.
Ізя тримав стабільно високий темп ходьби і ще 10 хвилин ми час від часу ще бачили слабке
мерехтіння ліхтариків ушльопків, але потім вже ні..
бачимо мерехтіння зірок...
і стало якось нам сутужно і холодно.
по карті має бути село, але села не видно і не видно...
йдемо - села немає, йдемо -села немає...
в цей момент температура повітря сильно опустилась і почали труситись руки, потім ноги, потім все труситись почало від холоду, і втоми...
нарешті село, ми вирішили зайти в місцевий бар і погрітись(ліпше би ми того не робили)..., хоч вже і 2 ночі, люди в барі ще є...
сіли випили чаю, мимоволі закрили очі ззакімаааариилииии.......
через 20 хвилин встаєм.рюкзак на плечі.рішуче виходим на двір і тут явідчув шось недобре, в мене почали підкошуватись ноги, темніє в очах час від часу, відчуваю що в мене сильно підвищена температура, кажу монстрам що далі йти не зможу, навіть говорити мені було тяжко, голос в мене почав дрижати , хоч холодно мені вже не було...
нам залишилось взяти останній кп, найващий, потрібно було піднятись на висоту 1700 метрів.
вирішуєм йти помало на фініш, до нього було небагато хвилин 40 пішки по селі,
лягти спати а завтра піти за останнім пунктом, якраз від табору на вершину гори йде дорога.
так і зробили...

зранку вийшли.
до тої дороги потрібно перейти через полонину...
перейшли через зарослу травою полонину і зайшли в ліс... мала бути дорога, але її немає...
вирішили йти по траверсу щоб попасти на дорогу.
ідем, ліс сильно зарослий, через 20 хвилин карапкання по зарослях... дороги все ж немає.
тоді плюнули ми на ту дорогу і полізли вверх
лізти було дуже важко...
за 1 годину руху вверх ми подолали всього 4 горизонталі, а до кп їх треба подолати 40, ноги вже зовсім не слухались, а коли я
почув цю новину, був просто вбитий морально, і ми довго не думаючи вирішили вертатись назад.

не взявши одного кп ми фінішували і зайняли 9 місце з 30 команд, перше місце зайняли
наші попутники, команда "Ушльопки"
змагання мені сподобались попри всі ці тяжкі моменти, я одержав вагон вражень і досвіду і обовязково буду брати участь у Gorgany Race 2010,
але вже приїду перемагати!
GPS намалював таке:
Джерело: nestoror
я нарешті залив відео, те що змонтував
ось воно:

результати,фотки тут http://www.gorganyrace.com/